Династія

Наталя Зубицька, біолог,

генеральний директор Т0В "Фіто-Данімир"

М. П.: - Наталю Іванівно, яким був Данило Никифорович для Вас особисто? Якщо хочете, з погляду на те, що Ви його невістка?

Н. 3.: - Він був непересічною особистістю. І не лише у своїй фаховій справі, а й у повсякденному житті. За натурою - неговірким. Швидше навіть мовчазним. Але завжди - розважливим. Він мав, як тепер модно говорити, свою особливу харизму. І настільки відмінну від людей, з якими доводилось зус­трічатись у житті, що мимоволі думалось: він справді неповторний. Ніколи ні на кого не підвищував голосу. Чи то на своїх підлеглих на роботі, чи на рідних. Ніколи нікому не нав'язував своєї думки. Через те, можливо, й сталося так, що кожен із синів Данила Никифоровича визначався сам по собі і йшов у життя тим шляхом, яким його вів, як мовиться, сам Господь.

Побутує такий вислів, що справжні батьки виховують своїх дітей і тоді, коли самих батьків навіть нема вдома. Так от, чи був Данило Никифорович вдома, чи працював десь в іншому місці, як це у тяжкі повоєнні роки траплялося досить часто, він умів виховувати своїх дітей і на відстані.

Знаєте, ще у зовсім дитячі роки, навіть не думаючи, що стану колись його невісткою, якимось третім чуттям я відчувала, що він і мене спрямовує, спонукає до пізнання таємниць довколишнього світу.

-Коли вже згадали про це... Як зав'язались у Вас ближчі, ніж просто дитяче спілкування, стосунки з Олександром, тобто Даниловичем...

- Літо. На канікули до батьків приїхав Сашко (він тоді уже був студентом Полтавського медичного). Запросив мене в кіно. Поговорили, порозказували все одне одному, бо ж давненько не бачились... Наступного дня я поїхала з родиною відпочивати. А коли повернулася, зустрічає мене Олександр й каже: "Узавтра вранці я прийду тебе сватати..."

-У вас вийшов такий цікавий природній тандем: лікар-біолог... І от вас стало троє. А це - вже династія.

- Маєте на увазі народження нашої донечки?

-Ну, так.

- Це станеться дещо пізніше, і це справді цікаво. Але ж в родині Зубицьких завжди так було. Сакральне, святе число три - триєдність, трійця - ніби скріплювало підвалини цього роду і оберігало від багатьох бід. Завважте: із стар­шого покоління - прадід Григір, дід Никифор, Данило Никифорович. У Данила Никифоровича діда - троє синів, у його батька - троє синів і у Данила Никифоровича - троє синів.

Тепер нас також троє, наша надія і опора донька Вікторія - професійний медик з двома вищими освітами, провідний спеціаліст фітоклініки.

І Данило Никифорович, і син Олександр завжди працювали, як мовиться, в одному ключі. І мета в них була одна: лікувати людей. І, по суті, одними і тими ж метода­ми. В арсеналі Данила Никифоровича немало препаратів, які окрім основного захворювання діють і протипухлинно. Це і "Вакулан", "Лейкосан", "Мостопан", "Міоман", "Простатин", "Склеродерман" та інші. Самі їхні назви натякають на їхнє застосування. А тут Данило Никифорович поставив за мету розробити ще більш універсальний пропис для лікування цілого ряду поширених недугів, у тому числі і доброякісних пухлин. На створення, власне, самої мікстури в лабораторних умовах пішло кілька років. До речі, у її складі використані дослідження ще наших пращурів - прадіда Григора та діда Никифора. А от дію цих ліків так само кілька років випробовував у своїй клініці Олександр. Згодом до цієї справи підключилася Вікторія, котра на той час уже закінчила медінститут. Ось так і з'явилася назва уже згадуваних ліків - "Тризуб".

Сьогодні цей препарат успішно застосовується для лікування цілого ряду захворювань - кишково-шлункових, аденоїдів у порожнині носа, поліпів, псоріазу і, в тому числі, доброякісних пухлин.

- Яка Ваша особиста роль зараз, у цьому, так би мовити, троїстому союзі Зубицьких?

- Я - генеральний директор ТОВ "Фіто-Данімир" ("Народна медицина Данила Зубицького"). Структура підприємства досить складна. У її основі - замкнений цикл процесів, починаючи від збору рослинної сировини до її технологічної переробки. А це і масове виготовлення лікарських засобів, і їх реалізація через аптеку та регіональні структури. До складу підприємства входять його підрозділи: фітолабораторія, виробничий цех по виготовленню ліків, аптека, а також наша гордість - єдина в Європі фітоклініка. Усьому цьому треба давати лад.

Продовжуємо традицію, започатковану Данилом Никифоровичем - розширюємо ділові стосунки з регіональними структурами, посередниками з реалізації фітоліків на фармацевтичному ринку. Серед них - аптеки, приватні медичні кабінети, валеологічні центри, поліклініки, центри народної та нетрадиційної медицини тощо. Значна частина цього ринку знаходиться в обласних центрах та великих містах - у Вінниці, Івано-Франківську, Запоріжжі, Кіровограді, Одесі, Миколаєві, Полтаві та інших. Більше, ніж в половині великих міст України.

Робимо все, що в наших силах, аби знання в галузі фітотерапії, взагалі рослинного лікування, різноманітна інформація про це дійшли до широкого загалу громадян. З цією метою на підприємстві регулярно проводимо науково-практичні конференції. Слава Богу, умови для цього у нас чудові: прекрасний конференц-зал, поряд - медичні кабінети, де можна одержати різноманітну довідкову літературу, а заодно і проконсультуватись. На цих зібраннях обговорюємо і суто наукові проблеми в галузі фітотерапії, і чисто практичні. Скажімо, нас дуже цікавлять наслідки лікування нашими фітопрепаратами на місцях. А тому на конференції нерідко запрошуємо і наших пацієнтів, котрі пройшли у нас курс лікування. На одній із них досить конкретно і по діловому обговорили питання про впровадження нових, більш сучасних технологій у фітотерапії, розроблених на світовому рівні.

-Можна подумати, Наталіє Іванівно, що у роботі Вашого підприємства все так гладко...

- О, далеко не все. Річ у тому, що в останні роки, відколи не стало Данила Никифоровича, навколо його імені розвелось немало спекуляцій. Скажу більш відверто: свого часу поряд із ним працювали люди і хитрі, і корисливі, і підступні. А тепер дехто із цих, з дозволу сказати, помічників та помічниць, уловивши момент, досить брутально користуються з тієї його довіри. Одні зазіхають на його дітище - "Аптеку народних ліків", фітоклініку, фітолабораторію... Інші відкрили фіктивну, далеку від медицини "розливайку", де в антисанітарних умовах "хімічать" підробні ліки.

У "бовтанках", що нерідко продаються у деяких аптечних кіосках (наголошую - кіосках), головним чином на периферії - у Харкові, Житомирі, Чернігові - нічого спільного з народною медициною Данила Зубицького нема.

Як розпізнати підробку? Не посоромтесь запитати у працівниці кіоску, лотка, чи десь на розкладці, звідки у них ліки від Зубицького і хто їх виготовляє. І вам усе стане ясно. Єдине офіційне підприємство, яке продукує ліки Данила Зубицького, а тепер і його сина Олександра Зубицького, за їхніми прописами та технологією, розташоване в Києві і працює воно у складі підприємства ТОВ "Фіто-Данімир".

-Розумію, Наталіє Іванівно, що Ви говорили зараз про наболіле. Дуже хотілося б, аби усе стало на свої місця. І світла пам'ять Данила Зубицького нічим не була затьмарена.

- Зрештою, так воно і станеться.

Але ж скільки потрібно затратити додаткових зусиль, енергії, нервів, зрештою, аби протистояти всьому цьому. Іноді виникають дуже складні ситуації. Тоді запитую сама у себе: "А як би вчинив у цьому випадку Данило Никифорович?" І вихід знаходиться. Він же так нас учив: "З будь-якої ситуації треба вміти виходити переможцем...".

З родиною бесідував Михайло Прилуцький

 

Вікторія Зубицька, лікар-терапевт

М. П. - Скажіть, Вікторіє... От, Ваша перша згадка про дідуся Данила, або Даню, як ви усі його називали...

В. 3. - Лялька... Красива лялька, звичайний дарунок для дівчинки. Ми тоді жили в Кривому Розі, як дідусь Даня мені її привіз. Вона у мене є досі і я її дуже бережу. Навіть вигляд у неї майже не змінився.

А ще - іграшки на ялинку... А особливо гірлянда. Щороку я прикрашаю ялинку і його іграшками. Але гірлянда... Розумієте, їй уже три десятки років, а вона досі світиться тими вогниками. І тепло, і лагідність дідусеві наче від неї йдуть. Взагалі, я зберігаю всі іграшки, які він мені дарував. Дивно це, але вони для мене, як живі...

-Ви зростали і виховувались, так би мовити, у медичній атмосфері. Дідусь, тато... Але спершу пішли чомусь у педагогічний...

- У даному випадку ближчим прикладом для мене був все-таки батько. Він не раз мені розповідав, як п'ять років вступав до вищого медичного закладу. Ну... Я вирішила піти дещо іншим шляхом. Одразу вступила на природничий факультет педвузу. Гадаю, що зробила правильно і ніколи в житті про це не пошкодую. Після педагогічного, який, до речі, закінчила з червоним дипломом, я навіть направлення до аспірантури одержала, але... вступила до медичного університету. І першому повідомила про свою перемогу дідусеві Данилу. Зателефонувала йому відразу після екзамену. Здала на "відмінно" і вже знала, що вступила. А він: "Приїзди негайно до мене..." Я приїхала до нього з татом і мамою, дідусь обняв мене і не вітає, а просто каже: "Значить, моя справа не пропала..." Цю його фразу я ніколи не забуду. Він дуже хотів, щоб я була його послідовницею. І не раз казав татові, що бачить мене у своїй клініці саме як професіонального лікаря-травника.

Після закінчення медвузу на роботу у свою клініку мене приймав дідусь. Перший запис у трудовій книжці зроблений його рукою. І це для мене також як дарунок долі.

-Про аспірантуру по медичній лінії не замислювались?

- Чому ж, замислююсь... Але говорити про це ще ранувато. Зараз поки-що накопичую потрібний матеріал. Його багато і він дуже цікавий, як мовиться, не піднятий. Треба насамперед у встановленому порядку зафіксувати те, що вже досліджено, аби воно стало доступним для усіх лікарів-фітотерапевтів. Продовжити розпочате ще на студентській лаві... Приміром, одна з моїх дипломних робіт у медичному стосувалась такого досить відомого препарату як "Холеазин". Він досить ефективно лікує захворювання кишково-шлункового тракту, печінки, виводить з організму шлаки, у тому числі радіонукліди. До речі, показаний для людей, уражених радіацією, і вже в перші роки Чорнобильської катастрофи широко застосовувався для лікування постраждалих від неї. Участі у його розробці тоді я ще, звісно, не могла взяти, це - досягнення Данила Никифоровича та батька Олександра Даниловича. А от рослини, які входять до складу цих ліків, їхнє поширення в Україні, хімічний аналіз в залежності від зони розповсюдження, ареалу, я дослідила досить ґрунтовно. Тепер, на основі цих даних, ми можемо більш точно визначити наші можливості по виробництву ліків, оскільки потреба в них досить велика. Окрім того, постійно контролювати їхній хімічний склад, аби вони відповідали тим властивостям, які одержали, так би мовити, при своєму народженні. Цей препарат я включаю, як правило, до більшості лікувальних схем, оскільки печінка, як відомо, є головним фільтром людського організму. І, перш ніж лікувати якусь болячку, потрібно почистить саме печінку.

До мене приходить багато пацієнтів, та й лікарів, працівників різних клінік, котрі підтверджують позитивну динаміку лікування тими чи іншими фітозасобами в поєднанні з "Холеазином".

В останні роки, як відомо, різко зросла кількість серцево-судинних захворювань. У нашому арсеналі чимало препаратів для боротьби з цим підступним недугам. І вони досить ефективні. Уже в моїй лікарській практиці є дуже цікавий випадок. Якось до мене приїхала жінка з Вінницької області з медичною карткою чоловіка, у якого інфаркт міокарда... Лікарі приписали йому виключно клінічне стаціонарне лікування, інакше, мовляв, за наслідки не відповідають. А він - тільки додому. Тепер лікується вдома лише препаратами "Аптеки народних ліків" Зубицького. І вже три роки живе після винесеного йому вироку і добре себе почуває.

Подібні випадки, звичайно вселяють віру в себе і надію, що фітотерапія, про що все життя мріяв Данило Никифорович, врешті-решт завоює весь медичний світ.

-А Ви особисто в це вірите?

- Вірю і хочу вірити... Ми не говоримо зараз про хірургічне втручання. Воно, звичайно, як було, так і залишиться. Але, погодьтеся, скількох операцій, часто дуже складних, навіть з непоправними наслідками, можна було б уникнути, якби люди із симптомами тієї чи іншої хвороби вчасно звернулися до кваліфікованого лікаря-фітотерапевта.

Достеменно знаю, що в практиці дідуся Данила таких випадків, коли він своїми ліками з живих рослин не дав людині лягти під ніж, було дуже багато.

-Вікторіє Олександрівно, із розмови з Вашими татом і мамою я знаю, що Ви уже особисто брали участь у розробці деяких нових препаратів. Що це за ліки і від чого вони?

- Так, наші спільні ліки уже є. Це, наприклад, "Жива кров". Задумав її ще Данило Никифорович, навіть зробив перші дослідження. А ми з батьком уже довершили їх створення.

Ліки, можна сказати, також універсальні. Поліпшують діяльність кровотворення.

І в порівняно недавно створених лікарських засобах, таких як Остеофіт", "Фіто-сан", "Жива кров" також є мої наробки. Хочу сказати, що з кожним роком сам процес лікування хворих дедалі ускладнюється. Що маю на увазі? Трапляються пацієнти, котрі не піддаються лікуванню навіть уже апробованими фітотерапевтичними засобами. Тоді думаєш: як такій людині допомогти? У таких випадках чинимо так, як і учив нас робити і сам це робив Данило Никифорович: лікувати треба не хворобу, а пацієнта. Застосовуємо лише індивідуальний підхід. І набір ліків, часто нестандартний, готуємо виключно для такої людини.

-Очевидно, краще все-таки подібне лікування проводити в стаціонарних умовах.

- Саме так. І Данило Никифорович ще за життя планував відкрити таке відділення при фіто-клініці. Йдеться поки що про денний стаціонар. Хворий проходить у нас обстеження, лікується, а увечері йде додому. Так, як це прийнято в багатьох стаціонарних медичних закладах. Відповідні умови для цього у нас є і, сподіваємося, що найближчим часом ми впровадимо таку систему.

Саме життя нам підказує йти по шляху новацій. Зараз я активно займаюсь всебічним обстеженням хворих після того, як вони пройшли у нас курс лікування. Адже для того, щоб створювати нові ефективні ліки, ми повинні достеменно знати, як впливають наші препарати на ту чи іншу хворобу, наскільки поліпшилося здоров'я людини. І коли я бачу, що після вживання наших фітоліків камінець у жовчних проходах хворої людини зменшився бодай на один міліметр - це мене уже радує. Взагалі-то діагностика досить специфічна в медицині річ. Нею займається лікар-діагност. На підставі показань він встановлює хворому діагноз і передає пацієнта іншому лікарю за призначенням. Я ж часто виступаю одночасно і в ролі лікаря-клініциста, тобто і призначаю лікування, і здійснюю його.

-З чого починаєте свій звичайний робочий день?

- Обов'язків у мене багато і день завантажений, як кажуть, по самі вінця. З 9-ої ранку приймаю хворих. Обстежую, роблю ультразвукову діагностику (УЗД), призначаю лікування...

Прийом хворого у мене триває не п'ять-десять хвилин, як це зазвичай ведеться, а півгодини або й годину. Добре це чи погано? Нехай про це судять самі пацієнти. Але свого часу так само чинив і дідусь Данило.

Багато часу займає медична документація, всілякі виписки. А ще ж постійно треба слідкувати за медичною літературою, і нашою, вітчизняною, і зарубіжною... Організація час від часу різних конференцій, зустрічей з колегами для обміну своїми набутками, які проводяться тут же, в стінах нашої клініки. Радіопередачі про народну медицину Данила Зубицького, які тепер постійно транслюються на Київ та область кожного третього понеділка і середи.

У перспективі бачу і створення цілого діагностичного центру при нашій фітоклініці з кардіологічною, іншими лабораторіями, і відкриття денного стаціонару. А навколо нас бачу багато хороших лікарів-травників, наших друзів і однодумців. Все те бачу, про що мріяв Данило Никифорович Зубицький. А це значить, що він завжди серед нас. І з нами.

З родиною бесідував Михайло Прилуцький

На верх